Логін:
Пароль:

Сайт села Глибоке

Календар
«  Січень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031
Міні-чат
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Головна » 2013 » Січень » 7 » "Святкування Різдвяних свят у с. Глибокому (Глубокому)"
14.49.03
"Святкування Різдвяних свят у с. Глибокому (Глубокому)"
"Святкування Різдвяних свят у с. Глибокому (Глубокому)" - таку назку отримало видання, яке нещодавно побачило світ. Зібрав та опрацював видання вихідець із нашого села Іван Михайлович Жирик. Книга написана з джерел наших прадідів. До рук читача потрапляє ця книжка, в якій автор описує традиції, звичаї, обря­ди, святкування найбільших релігійних свят, вертепів, колядок, маланки, щедрів­ки, засівання, віншування.

Автор детально висвітлює святкування Різдвяних свят на Бойківщині, зокрема на теренах Богородчанського, Калуськогота Рожнятівського районів, прилеглих до Чорного лісу. За основу матеріалу книги взяті традиції села Глибоке.

На основі зібраних матеріалів (спогади старожилів, письмові джерела, фото­графії) автор описує місцевий колорит, духовне багатство краян, їх християнську побожність.

В книзі описано всі дійства, які проходять від свята Архістратига Михаїла і до Івана Хрестителя.

Комуністичний режим усіма способами забороняв святкування християнських свят. Але народ усе ж зумів зберегти свої звичаї, традиції і обряди, що базуються на християнському світогляді, і передати наступним поколінням.

Завдяки пошуковій роботі автор повертає українцям дорогоцінне надбання духовності своїх краян, що передавалося протягом віків з покоління в покоління. Можливо, ця книга ще у когось викличе бажання збирати та систематизувати духовні надбання прикарпатців, а музикознавці напишуть ноти до зібраних коля­док та щедрівок.

Рецензентами книги є також вихідець із нашого села               декан Богородчанського деканату отець мітрат Петро Дирів, а також письменник Тарас Табачин та історик Богдан Когуч.

Кожен бажаючий має змогу придбати цю книгу в нашій церкві св. Дмитрія, а також в магазинах області "Світ друку".

До уваги відвідувачів сайту пропонуємо один із розділів книги, що має назву таку ж як і саме видання.

 

Благослови, Боже!

 

Святкування Різдвяних свят у с. Глибокому (Глубокому)

З діда-прадіда, Роде наш Український, Ти був глибоко віруючим. Всі християнські свята наш народ проводив у покірній молитві, в якій дякував за всі земні ласки і просив благодаті на завтрашній день та майбутнім поко­лінням, кожній родині і всьому українському народу.

Шановні земляки, відкриймо цю збірочку, щоб разом зі своїми рідними та друзями заспівати наших давніх українських коляд та щедрівок, засіяти оселі зернами щастя, злагоди, достатку, віншуючи щедро: «Сійся, родися, жито-пшениця, і всяка пашниця, усім Вам намногії, благії літа»...

Величаво і з глибокою набожністю святкували українці зимові Різдвяні свята. А починались вони із святкуванням Собору архістратига Михаїла ( 21 листопада, храмове свято у с. Саджава ), Введення в храм Пресвятої Богородиці ( 4 грудня, храмове свято у с. Хмелівка, а в деяких навколишніх селах святкують «полазника), на св. Катерини ( 7 грудня ), до сходу сонця, дівчата зрізають гілку вишні ( черешні ) і кладуть у горня з водою. Якщо до Різдва розцвіте, то буде цього року весілля, а якщо всохне — то ні! Святого апостола Андрія Первозванного ( 13 грудня, задиристі парубки робили «гойним» відданицям збитки ), святого Миколая Чудотворця ( 19 грудня — якого з нетерпінням очікували діти. Святий Миколай має принести під подушку гарний подарунок для чемних дітей, а для нечемних — в додаток різку. У навколишніх селах Глибівка та Нивочин відбувались храмові свята), зачаття Пресвятої Богородиці св. Анною ( 22 грудня ) та інші... На протязі різдвяного посту проводились сільські вечорниці. Кожного вечора за дві неділі до Різдва проводять проби ( репетиції ) різні колядники ( «пастирька» — діти колядники, вертеп, хор хлопців та дівчат ).

У новому році всі очікують першого Святвечора ( 6 січня ). Дорослі заготовляють дрова, корм для тварин, а діти прибирають у хаті.

На самий Святвечір в родинах панує злагода та спокій, тут батьки в пошанівку у дітей, у мирі вся родина. Протягом цілого дня на мак всі говорять «зернята». Надворі темніє... Господар оглядає подвір'я, закриває ворота, дає їсти домашнім тваринам, бере вівсяний сніп ( «дідуха» ), сіно ( «бабу» ) і заходить в хату, тричі вітаючись «Добрий вечір», відповідно ґаздиня відповідає «Доброго здоров'я» і кладе дідуха в кут під образами, бабу — під стіл. Біля дідуха клали ціп, під поріг — косу, сокиру, серп і колодку з ключами ( висячий замок ). А тим часом мати завершує приготування вечері із дванадцяти страв, під скатертину на столі клала із сіна вінок, а в нього — часник, гроші, квасолі, біб та горох, а на вінок білий круглий хліб ( «Василінок» ). Приносила в хату із потічка чи криниці свіжої води, яку наливала у велику миску з копійками. Спочатку вмивався господар, господиня та діти, і всією родиною ставали до спільної молитви, адже свят­кова селянська хата була не просто хатою, а храмом, де не було місця ні поганим словам, ні поганим вчинкам, всюди панувала благодать. Як на небі сходила перша зоря, сідали до Святої вечері. Якщо хтось з родини був у далекій дорозі чи з інших причин відсутній, про нього згадували і на стіл клали йому ложку. Бо за українським звичаєм велике горе для чоловіка не поспіти додому на святу Багату кутю. Господар сідав на чільне місце, під образами, запалював свічку, взявши ложку куті, запрошував до вечері душі померших з родини та підкидував її до стелі, кидав ложку кожної страви у коновку ( відро ) з водою і першим куштував їх, після нього уже починали вечеряти інші члени сім'ї. Кожен мав покуштувати всіх дванадцять страв. За вечерею кожен остерігався, щоб не впала ложка із стола — це на втрату.

Повечерявши, родина в подяку молилась за подані дари і починала коля­дувати, прославляти новонароджене Дитятко, а малі діти, залізши під стіл, викрикували голосами різних домашніх тварин і птахів, для успішного їх «ведення» в господарстві. Діти та молодь йшли до дровітні, кожен брав дрова в руки, заносячи їх в хату, рахували кількість полін, чи в цьому році буде в «парі», чи ні. Виходячи із хати, прислухалися, з якого кінця села що почують, і звідтіля «женихи прийдуть». А також дуже подячно для новонародженого Ісуса, коли заможніші господарі чи родичі приносили на Святий вечір різні продукти та подарунки бідним, багатодітним сім'ям і поодиноким людям.

Чуєте, як урочисто лине у різдвяну ніч колядка, сповіщаючи хатнім і подорожнім про народження Ісуса-Дитяти. Тож пильнуйте коляду та весе­літься, Українці! Сьогодні новонароджений Бог з нами, Він окриляє наші душі, вознесе їх до Неба, очистить від скверни, наділить святістю і благо­родством, хто оберегами пісні, легенди, повір'я розповість про перемогу світла над темрявою, добра над злом. Він завітає в господу вертепом і вифлеємською зіркою, що зійде з Неба, благословляючи нас на щастя, здоров'я і многая літа.

На Різдво, дуже рано, всією родиною йшли до церкви на святкову літургію.   Повиходивши  із  церкви,   односельчани  витали  один  одного   з Різдвом Христовим та запрошували до себе в гості і бажали, щоб першою зайшла в хату добра людина ( «Полазник» ), яка благословила б господарів на добро і прибутки в цьому році.

Першими в селі розпочинали «коляду» «пастирька» ( малі хлопчики і дівчатка ), а біля 11 годин ранку вертепи колядували у священика, який благословляв їх на вихваляння народженого дитяти Ісуса, та після 14 години починали коляду від священика хор ( хлопці після армії та дівчата, які закінчили школу, «зрілі» ), браті ( ґазди ) і сестриці. Браті та хор вико­ристовували музичні інструменти. Кожен із них колядував, не нарушаючи «колядкової ієрархії», тобто колядував відповідно «свої» коляди, на яких я зупинюсь нижче, зокрема.

На другий день свят ( Собор Пресвятої Богородиці та Йосипа Обруч-ника ) ґаздиня виносить «бабу» із хати. Не бажано в хаті ці три дні підмітати ( старались не смітити ). Колядники продовжують колядувати, славити Христа на протязі трьох днів, щоб не пропустити жодної хати. Наше село поділене на три частини; долішній, середній та горішній кінець. В кожному «кінці» прославляли Дитятко вищеназвані колядники. За часів Радянського Союзу партійні та радянські працівники забороняли колядувати, розганяли вертепи та інших колядників. У зв'язку з віддаленістю горішнього кінця від адміністративного будинку села постійно колядували всі «ієрархічні колядники». Як правило, селяни від Різдвяних свят до Василія ( старого Нового року ) не заготовляли дров у лісі, не проводили ремонтних робіт, не пряли, не шили і т.д. та не проводили різних розважальних заходів ( гріхом було співати та танцювати ).

На Маланїї, 13 січня, після обіду «Маланка» розпочинала коляду від свя­щеника і на Василія вечером завершувала кожна у своїм «кінці». Вранці, як селяни просинались, на Василія Великого ( 14.01. ) в хату заходили «засіваль­ники» і засівали зерном та бажали господарям всякого добра і достатку ( завжди засівальники ходили по двоє. Перший: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас витаю. Сійся, родися, жито, пшениця і всяка пашнищ, коноплі до стелі, льон по коліна, щоб Вас хрещених голова не боліла». Другий: «Бажаю Вам, газдо, всякого гаразду, щоб Ваша хата була багата, щоб Ваші комори, Ваші обори, були повні міхи — це все для потіхи». )

Кожного року в кінці святкової літургії парох села оголошував пожерто-вані кошти на церкву всіма колядниками зокрема. А після божественної літургії святого Василія Великого селяни вітали із старим Новим роком Василів-іменинників, їх віншували з Днем Ангела, дарували. А «хористи» організовували    ( вперше   після   Різдвянного   посту )    «музику»    ( танці,

Різдвом Христовим та запрошували до себе в гості і бажали, щоб першою зайшла в хату добра людина ( «Полазник» ), яка благословила б господарів на добро і прибутки в цьому році.

Першими в селі розпочинали «коляду» «пастирька» ( малі хлопчики і дівчатка ), а біля 11 годин ранку вертепи колядували у священика, який благословляв їх на вихваляння народженого дитяти Ісуса, та після 14 години починали коляду від священика хор ( хлопці після армії та дівчата, які закінчили школу, «зрілі» ), браті ( ґазди ) і сестриці. Браті та хор вико­ристовували музичні інструменти. Кожен із них колядував, не нарушаючи «колядкової ієрархії», тобто колядував відповідно «свої» коляди, на яких я зупинюсь нижче, зокрема.

На другий день свят ( Собор Пресвятої Богородиці та Йосипа Обруч -ника ) ґаздиня виносить «бабу» із хати. Не бажано в хаті ці три дні підмітати ( старались не смітити ). Колядники продовжують колядувати, славити Христа на протязі трьох днів, щоб не пропустити жодної хати. Наше село поділене на три частини; долішній, середній та горішній кінець. В кожному «кінці» прославляли Дитятко вищеназвані колядники. За часів Радянського Союзу партійні та радянські працівники забороняли колядувати, розганяли вертепи та інших колядників. У зв'язку з віддаленістю горішнього кінця від адміністративного будинку села постійно колядували всі «ієрархічні колядники». Як правило, селяни від Різдвяних свят до Василія ( старого Нового року ) не заготовляли дров у лісі, не проводили ремонтних робіт, не пряли, не шили і т.д. та не проводили різних розважальних заходів ( гріхом було співати та танцювати ).

На Маланії, 13 січня, після обіду «Маланка» розпочинала коляду від свя­щеника і на Василія вечером завершувала кожна у своїм «кінці». Вранці, як селяни просинались, на Василія Великого ( 14.01. ) в хату заходили «засіваль­ники» і засівали зерном та бажали господарям всякого добра і достатку ( завжди засівальники ходили по двоє. Перший: «Сію, сію, посіваю, з Новим роком Вас витаю. Сійся, родися, жито, пшениця і всяка пашнищ, коноплі до стелі, льон по коліна, щоб Вас хрещених голова не боліла». Другий: «Бажаю Вам, газдо, всякого гаразду, щоб Ваша хата була багата, щоб Ваші комори, Ваші обори, були повні міхи — це все для потіхи». )

Кожного року в кінці святкової літургії парох села оголошував пожерто-вані кошти на церкву всіма колядниками зокрема. А після божественної літургії святого Василія Великого селяни вітали із старим Новим роком Василів-іменинників, їх віншували з Днем Ангела, дарували. А «хористи» організовували   ( вперше   після   Різдвянного   посту )    «музику»    ( танці, молодіжні забави ). На протязі двох тижнів селяни жили в смиренні та духовній благодаті...

На другий Святий вечір ( 18 січня, голодна кутя ) зранку в церкві освячували воду. Після обіду ходили на цвинтар, щоб запалити свічки і помолитись на могилах померлих родичів. Отож, увечері із села спосте­рігається на цвинтарі свічковий фейєрверк, понад тисячі запалених свічок за упокій померших душ. Господар повереслами з сіна обв'язував кожне пло­дове дерево на подвір'ї, а молоде дерево, яке довго не плодоносило, «зарубували» сокирою. Перед вечерею у відро із свіжонабраною водою доливав свяченої води і освячував всередині хату, кругом неї та ціле подвір'я. Господиня брала хліб, мед та гроші, обходячи будинок, вона торкалась ними кожного кута. Розробивши рідко тісто, ґаздиня намазувала ним хрестики: на воротях, на всіх дверях, на криниці, на «грагарі» ( балка, яка була всередині хати, на яку настеляли стелю ), якого майстри прикрашали народними візе­рунками та інше. Дехто із селян прибивав дерев'яні хрестики.

Сідали вечеряти так, як на перший Святвечір, тільки на годину пізніше ( говорили старожили, що в «другі свята» день подовшав на «крок горобця», тобто на годину). Після вечері щедрували... В основному під хатами. За вечір приходило із щедрівками по декілька «партій» ( дорослі, молодь та діти ). Щедрівки, які щедрують у нашому селі, будуть подані нижче. По вечері свічка горіла цілу ніч, це ж душі померлих родичів приходили «на вечерю». На Йордан, зранку, відправлялась Святочна літургія, з освяченням води ( «Йордану» ). Після богослужіння родичі, куми, свати витали одні одних з «третіми святами» і запрошували до себе в гості. Прийшовши з церкви, виносили з хати «дідуха», ціп та інше.

Іваном Хрестителем ( 20 січня ) «розходились» свята. Цього дня кож­ного року правилась братська і сестринська служба. Парафіяни замовляли богослужіння в церкві на різні потреби... А ще говорять, що цього дня — «ложки полощуть».

Живе пісня, живе віра, поять коріння українського народу пам'яттю його предків. У різдвяній гармонії мелодії і слова української коляди відображені віковічні традиції нашого народу. У створених ним колядах, щедрівках і віншуваннях оспівана радість Великої події — народження Божого Дитяти -Ісуса, висловлена віра, що Месія вбереже рідну Україну від зла й напасти і даруватиме їй щасливу долю.

Наступали зимові «мнісниці»...

Категорія: Релігія | Переглядів: 1496 | Додав: gluboke | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Усі смайли
Код *: